Писаренко Олександр Олексійович, адвокат, магістр бізнес адміністрування.
Юридичне бюро Писаренка.

Вигравши спір і отримавши виконавчий документ, кредитор в майновому спорі звертається до державної виконавчої служби щоб одержати стягнення. У боржника достатньо активів. Державний виконавець відкриває виконавче провадження й накладає арешт на майно. Але через через кілька днів виконавче провадження може бути завершене, арешти на майно зняті і подальшого примусового виконання за судовим наказом з боку ДВС не буде. Виконавче провадження триватиме менше 3 місяців, що за моєю практикою по-різному трактується суддями при відкритті чи поверненні справи про банкрутство.
Закон „Про виконавче провадження” дає боржникам можливість створити таку ситуацію. По ст.ст. 49, 67 Закону виконавче провадження підлягає закінченню з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії у випадку ліквідації юридичної особи-боржника. Арешти знімаються за постановою ДВС. В результаті виконавче провадження до банкрутства боржника не триває більше 3 місяців.

В статті є відповіді на питання з моєї юридичної практики:

3 місячний строк виконавчого провадження для банкрутства; коли дотримується виконавче провадження 3 місяці для банкрутства; оскарження ухвали суду про недотримання 3 міс. строку на виконавче провадження при банкрутстві.

Щоб досягти завершення виконавчого провадження власники боржників приймають рішення про ліквідацію підприємства. Прийняття такого рішення і повідомлення державному реєстратору про стан припинення юридичної особи достатньо для завершення виконавчого провадження ДВС.
За вказаними нормами виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії «для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку». Але ні строків, ні відповідальності за їх порушення, ні чіткого порядку вирішення цього питання законом не встановлено. Тому вірогідність отримання кредитором задоволення від ліквідаційної комісії прагне до нуля.

В такій ситуації кредитор постає перед новим тривалим процесом банкрутства. Якщо заяву не подасть він, то ліквідаційна комісія не виконуватиме рішення, а боржник увесь час перебуватиме у стані припинення. Крім цього, чим швидше порушена справа про банкрутство, тим більша гарантія збереження майна боржника й подальшого задоволення вимог кредитора в судовій процедурі. За ст.13 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” при порушенні справи про банкрутство за заявою кредитора боржник не може безконтрольно відчужувати майно понад 1% балансової вартості активів після введення процедури розпорядження майном.
Але добитися порушення справи про банкрутство в такій ситуації іноді буває неможливо без іще одного судового процесу – через різне тлумачення суддями дотримання 3 місячного строку виконавчого провадження у банкрутстві.
За ч. 8 ст. 7 Закону про банкрутство до заяви кредитора додається виконавчий документ, а за ч. 3 ст. 6 справа про банкрутство порушується судом, якщо безспірні вимоги кредитора (підтверджені виконавчим документом) не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Не дивлячись на дотримання кредитором 3-х місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження до дня подачі заяви про банкрутство деякі судді повертають її без розгляду, мотивуючи перебуванням виконавчого документа на примусовому виконанні у ДВС менше трьох місяців (від дати відкриття провадження до його закінчення з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії боржника).

Повернення суддею заяви про банкрутство через, начебто, недотримання 3 міс на виконавче провадження для банкрутства є незаконним, з чим погоджується апеляція, з наступних підстав.

За абз. 3 ст. 1 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон) боржник – суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
3а ч. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Отже, умовою порушення справи про банкрутство є несплата боржником боргу протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, а не перебування виконавчого документа в органах ДВС менше 3 місяців у зв”язку з закінченням виконавчого провадження з передачею наказу ліквідаційній комісії боржника без примусового стягнення боргу.
За п.п. 31, 32 ПОСТАНОВИ ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 18 грудня 2009 року N15 „Про судову практику в справах про банкрутство” роз”яснено, що терміном, з якого має обчислюватися мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов’язання, є момент у часі, з настанням якого це зобов’язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору.
Строк виконання цивільних зобов’язань визначається за правилами, встановленими статтею 530 Цивільного кодексу України.
За змістом ч.ч. 8, 10 ст. 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред’явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження і додати докази цього до своєї заяви.
За договорами, порушенням яких кредитори обгрунтовують грошові вимоги до боржників, встановлено терміни, в які повинен бути сплачений борг, які зазвичай в часі є набагато віддаленішими, ніж три місяці.
Судовими рішеннями, на підставі яких кредиторам видаються виконавчі документи, встановлюються ці терміни.

Оскільки борг добровільно не сплачується боржниками ні до, ні після рішення про ліквідацію, і не буде стягуватися примусово виконавчою службою через завершення провадження, то повернення суддею заяви про банкрутство через, начебто, недотримання 3 міс на виконавче провадження для банкрутства позбавляє його можливості реалізувати свої інтереси як ініціюючого кредитора.
Гарантоване кожному право на судовий захист передбачає можливість поновлення порушених прав осіб, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об’ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою справедливого правосуддя, що узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Отже, ухвала про повернення суддею заяви про банкрутство через, начебто, недотримання 3 міс на виконавче провадження для банкрутства, є незаконною, якщо боржник не виконав зобов’язання за умовами договору, а з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження минуло більше 3 місяців.

Крім цього, закінчення виконавчого провадження за заявою боржника в зв”язку з передачею наказу ліквідаційній комісії за п. 3 ч.1 ст. 49 і ч. 3 ст. 67 Закону „Про виконавче провадження” не встановлено як підстава для повернення заяви про порушення банкрутства за Законом та Господарським процесуальним кодексом України.
Таким чином, незалежно від недотримання 3 міс. строку перебування виконавчого документа на виконавчому провадженні в ДВС в зв»язку з ліквідаційною процедурою боржника, кредитор не може бути позбавлений права на судовий захист у банкрутстві, якщо звернувся до суду зі спливом трьох місяців від відкриття виконавчого провадження.*

*Статтю підготовлено по матеріалам власних судових справ.

Поставити запитання й отримати юридичну консультацію ви можете, зареєструвавшись на “Форумі Юридичного бюро Писаренка”.

Додаткову інформацію з практики банкрутства читайте в “Наших публікаціях”, тут, тут,  також тут, також тут і на “Форумі Юридичного бюро Писаренка”.

Звертайтеся до Юридичного бюро Писаренка за послугами чи допомогою, якщо є істотний юридичний інтерес.

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
E-mail: info@fides.com.ua